Вітаю тебе, друже. Чи можу я поцікавитися про тебе? Як сьогодні ти себе почуваєш, чи усе добре? Чи зручно тобі сидіти, коли ти читаєш цей текст? Так, мені – насправді – не байдуже, та ці запитання - не просто так, як прояв ввічливості, хоча ввічливості теж є місце. Я – гештальт-терапевт, том й мені насправді – небайдуже, мабуть, тому що самому доводиться регулярно ризикувати та бути уразливим, коли я сиджу в кабінеті у кріслі, навпроти свого психотерапевта. Ризикувати, бути уразливим, розібраним на частини, неідеальним...
Та навпаки – коли я сиджу у кріслі терапевта, а людині навпроти мене – може бути незручно, соромно, страшно, й взагалі багато думок в нього - хто цей дядько, що сидить навпроти , що йому казати, про що розповідати, як ці балачки можуть допомогти взагалі??
Багато питань, де ж відповіді?
Пропоную своє бачення, де ті відповіді шукати 😊 Насамперед, мені важливо, щоб тобі у цьому пошуку було зручно, безпечно та затишно. Якщо це вже так, то бачу цей шлях черз три ключові точки – довіру, віру та вірність.
Можливо, спочатку між нами поступово винкне ДО-ВІРА, яка з часом може змінюватися , та ставати ВІРОЮ в себе та у те, що вдвох «й батька легше бити». ВІРА -це друга точка. Коли є ВІРА -то це, як на мене, шлях до ВІРНОСТІ самому собі. Коли є ВІРНІСТЬ самому собі – життя точно змінюється. Але я не знаю, як це буде саме в тебе, бо я не телепат й не оракул. Проте, я справді вірю у ці три точки, хоч шлях між ними – це точно не якась пряма.
Можливо – цього не станеться між нами, але станеться з тобою та іншим терапевтом. Варто спробувати.
Йти до терапевта перший раз – стрьомно. Може бути страшно, тривожно, моторошно, або й взагалі – незрозуміло що його робиться, але просто погано й усе.. Це природньо, бо ризикувати – це страшно, ще й як! Добра новина, що терапевт про це точно знає. Він сам був у такій ситуації, й не раз. Та розуміє, що це точно не прогулянка по парку – розповідати чужій людині про себе.
Що можна отримати в терапії? Небайдужість, увагу. Я буду поруч саме тоді, коли може бути важко. Або цікаво. Або сумно. Або.. або взагалі, це може бути щось нове для тебе, але я буду поруч. Прийняття там, де є страх відторгнення. Та й взагалі, прийняття, бо те, що ми робимо – це зеніт нашої творчості. Цікавість замість критики. Підтримку там, де звично «прилітає» від оточуючиїх. Мій власний життєвий досвід, який у багато чому унікальний. Мені довелося пройти довгий шлях власного «знечулення», та зворотній шлях відновлення чутливості, коли бували моменти, що я себе почував «оголеним».. Ще багато чого, але вирішувати тобі, чи зможеш ти протягнути руку й спробувати взяти те, що є можливість узяти. Що необвязково терпіти, утримувати усе в собі. Що є місце, де усе, що важко тримати у собі – можна розмістити.
Чого, мабуть, неможливо отримати у терапії? Порад, «чарівну пілюлю», що зробить усе добре зразу й без зусиль. Неможливо буде «розвидніти» те, що побачено у собі. Себе «ідеального». Нажаль, скоріш буде навпаки – доведеться пізнавати себе неідеального. Якщо тобі відгукується те, про що я розповів, то пропоную ризикнути та спробувати.
Запрогшую до співробітництва.
Comments